Мамо, не плач.
Я повернусь весною.
Прийду на світанні в садок із росою.
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько.
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько.
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає.
І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває.
Душа за тобою щемить.
Мамочко, вибач, за чорну хустину.
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. І любив Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Эти стихи написала журналитка Оксана Максимишин-Корабель... Просто не верится, что эти молодые ребята, которые по возрасту годятся нам в сыновья, больше не увидят этот мир... Светлая память невинно убиенным... Да упокой, Господи, души невинно убиенных рабов твоих...
|
